БАНОШ
Можете відразу посперечатися з нами, і сказати, що банош то є виключно закарпатська страва, та місцеві господині у Славську з вами б радо посперечалися. Справа в тому, що класичний банош є взагалі поширеним в гірських районах, де люди з покон віків мали вівців та робили овечу бринзу, якою той банош і заправляли. Та овеча домашня бринза досить специфічна, а й не всім до смаку. Тому господині Славська придумали робити ще смачніше – залишаючи основою кукурудзяну муку, або ж кукурудзяну кашу, замість овечої бринзи додають або ніжнішу фету, або звичнішу нам коров'ячу бринзу. Смак виходить не настільки різкий, як в класичному варіанті, але достатньо цікавий і неповторний. До слова, місцеві жителі завжди додають до нього ще один секретний інгредієнт – веселу присказку про те, звідки взялася така дивна назва.
«Страву готували тоді, коли не було що їсти а лишилася лиш бринза, бо вівці були у всіх, та трохи кукурудзяної муки… Та не всі хотіли його їсти – був ґазда Банош, який тієї каші не любив, і йому ґаздиня казала: їж, Банош, їж, Банош. І так прижилася страва банош.»