Правда чи ні у цій легенді вирішувати кожному, але старі люди говорять про те, що в одному селі жив собі юнак Прут. Після праці, приліг він одного разу під стрункою зеленою ялиною. Снилася йому красуня-дівчина, яка була вбрана в усе зелене й мала неймовірний голос. Дівчина зникла, як тільки-но хлопчина хотів торкнутися її долонею. Що це насправді був не сон, а все відбувалося наяву, дізнався за допомогою зеленої стрічки, полишеної дівчиною на гіллі.
Іншої ж ночі Прут був набагато спритніший й облаштувавшись під деревом на нічліг, він не дозволив дівчині пропасти без сліду знову. Він схопив дівчину, притулив до серця та взнав її ім'я —
Говерла. Покохали один одного молоді й Прут більше не повертався до дому, а проводив весь свій час поруч з милою серцю. До речі, дівчина була донькою царя гірського, тому не могла піти з юнаком до його села, бо жити серед людей не мала права. Дізнався батько про зраду дочки та не зміг стримати гніву. Дівчина не уявляла свого життя без коханого Прута, тому в розпачі вона стрибнула з крутого обриву до долу. Враз, не знати звідки, здійнявся небувалий вітер, який усе змітав на своєму шляху, коли він вщух на місці колишньої долини височіла гора, якій не було видно кінця-краю.
Довго блукав Прут, шукаючи свою любку, тай почув він нарешті її чаруючий спів. З того часу став він нелюдимом, а дорогу між скелями проклала річка, яку у пам'ять про закоханих нарекли Прутом, а саму верхівку — Говерлою, на честь доньки гірського царя, яка трагічно загинула.
Не зайвим буде сказати, що легенди та перекази карпатських земель досить часто надихають митців до створення шедеврів. Наприклад, саме під враженням від цих місць було написано повість «Тіні забутих предків», де історія закоханих переплетена з містикою, а мольфари, духи та інша нечесть — представники самобутньої гуцульської міфології.