бойки
Здавна самобутні бойки мешкали на теренах Львівської, Івано-Франківської і частини Закарпатської областей. А звідки вони походять — ще й досі залишається загадкою для дослідників. Ми, звісно, можем довіряти цим припущенням, але, погодьтесь, значно цікавіше відвідати оспівані Франком місця і роздивитись бойківську спадщину на власні очі!
Хтось каже, що бойки були частиною сербів, бо мали дуже схожі обряди і вірування. Інші сперечаються про походження назви. Чи то від старослов’янського слова «бой», адже кажуть, що бойки були гарними бійцями, чим здивовували Австрійську імперію, чи то від їхнього діалектичного слова «боє», що означало «так». Хтозна. Мабуть, то все через магічні обряди, які проводили бойки, залишивши по собі суцільні таємниці ;)
То чим займались загадкові бойки, де жили, у що вірили.

Відомо, що будували вони хати з ялинових колод, дах яких був здебільшого критий китицями — солом’янами снопами. Ці хати бойки розписували цікавими орнаментами з використанням особливої деталі — дерева життя. Взагалі бойки були майстерними ремісниками. Зводили церкви, могли виробляти будь-що з дерева, а їхні конструкції для зберігання сіна та соломи можна і сьогодні побачити на місцевих ландшафтах. 

Місцевий клімат і природні умови визначили їхню діяльність. Переважно бойки розводили худобу та бджіл, займались землеробством, лісовим та сільським господарством, полювали. Все доволі канонічно для гірської місцевості. Тим паче, що через Бойківщину ще й проходив торговельний шлях, завдяки чому вони могли монетизувати плоди своєї праці :)
Та не землеробством єдиним! Бойки мали самобутню фольклорну традицію — власне, те, що вирізняє їх поміж будь-яких інших етнічних груп, і те, що дуже важливо зберігати нам як культурну спадщину. 

Колядки, весільні пісні, обрядові, балади, казки і легенди. Все це містить у собі специфіку життя, образ мислення і вірування бойків. Що характерно, доволі великий пласт духовної культури займали їхні календарні магічні обряди. Наприклад, на різдвяні свята жінка проводила обряд обкурювання оселі, а навесні на свято Юрія — дівчата ворожили. Також бойки мали специфічні поховальні обряди — ігри біля померлого — які зберігалися аж до середини XX століття.
Але годі розповідей. Погодьтесь, про таку самобутню культуру треба дізнаватись самим — їхати в Карпати :) Доволі часто в містечках і селах Львівської області відбуваються різні фестивалі, що популяризують бойківську культуру. 

Наприклад, в селі Довге проходить фестиваль традиційної бойківської кухні, де всі охочі можуть не лише скуштувати автентичні книші, ощипки чи мачанку, а й дізнатись рецепти та спробувати приготувати їх власноруч! А разом із цим побачити збережені бойківські церкви та садиби. 
І це ще не все :) У місті Турка регулярно відбуваються Всесвітні бойківські фестини та Світовий конгрес бойків, куди з’їжджаються представники цієї етнічної групи з усього світу! Цей захід допомагає зберігати бойківську фольклорну традицію і культуру.

Там можна побачити виступи фольклорно-етнографічних колективів бойківських регіонів та колективів представників діаспори з інших країн, роздивитись бойківські витвори мистецтва, послухати лекції та відвідати різні мистецькі заходи. Такий собі ЗахідФест із бойками-хедлайнерами ;) Ух, звучить, як найкращий привід для подорожі!